Публикатор

Змії

ЗМІЯ

Змія - образ, який з’являється в орнаментації   на посуді від початку існування культури і змінюючись стилістично та морфологічно залишається невід’ємним елементом композиції розпису кераміки.
У багатьох народів змія вважалася охоронцем джерел життя і безсмертя, а також недосяжного багатства духу. У багатьох казках саме змії охороняють у підземеллях дорогі скарби. На думку вчених « змія   може бути символом найпотаємнішої мудрості і величезних таємниць», а також змія є символом і атрибутом активних сил (позитивних та негативних), які керують світом.

Змій - представник підземного світу, посередник між землею і небом.
На посуді раннього етапу Трипілля зміїна символіка поширена у заглибленій орнаментації.

Зафіксовано два основних сюжети - спіралеподібні змії та   «S» - подібні або протилежно розташовані пари змій, що рухаються назустріч та нагадують китайськи символи інь - тіньовий (північний) схил гори, та янь – світлий (південний) схил. Ототодження неба з янь, а землі з інь здавна відоме в в китайській традиції.
Чотири пари стрічок – змій утворюють складні рухливі негативно – позитивні композиції, що в плані мають форму свастики.
У бічній розгортці   зміїні стрічки рухаються зліва направо, утворюють   біжучу спіраль - символ часу.
У круговій розгортці зміїний вихор обертається навколо   центра, що позначений вінцями, поміщеними   у чотирьохгранну   фігуру, що позначає простір з напрямками сторін світу.
Отже, зміїні орнаменти можна розглядати   як сюжет відображення нескінченного руху у просторі Всесвіту.
Трипільські спіральні орнаменти відтворюють образ прихильного до людей вужа – охоронця, який шанується багатьма народами.

На всесвітній виставці «Експо-2010» в Шанхаї (Китай), де Людмила Смолякова представляла Трипільську культуру, відвідувачи Українського павільону чудово розуміли зміїну (вужі) символіку трипільців, яка нагадувала їм китайських драконів.

Модель святилища з поселення Окопи

Модель святилища з поселення Окопи. Багато прикрашена заглибленним орнаментом стилізованими фантастичними зміями – драконами.

Реконструкція.

Образ змія

Образ «змія» посідає важливє місце в орнаментиці культурі. Це пов’язано з його ставленням до воді та дощу – стихії,від якої залежило життя давнього землероба.

В кераміці Трипільської культури змій є одним з найбільш важливих сюжетів. Його зображення ми можемо побачити на посудинах, кришках до них, на стінках модельок жител, де їх часто зображували не поодинці, а парами, з дотичними головами, обернутими в протилежні боки, що утворювали спіраль; такі парні зображення є також на глиняних жертовниках, змії часто трапляються а татуїровці статуеток, особливо часто змії обвивають груди Великої Матері. Зображення змія зіграло свою важливу роль і в народженні славетної трипільської спіралі.

Часто зміїв зображували біля отворів вушок для охорони зав’язок, тобто для збереження того, що знаходиться в середині. Часто тут вирізували двох змій голова до голови у такий спосіб, що отвір вушка припадав на місце ока кожної зі змій.

На думку Б.Рибакова, це зображення не злих гадюк, а добрих вужів-покровителів домашнього вогнища.На доказ такого позитивного тлумачення цього образу він наводить такі основні аргументи:

по-перше, зображення змій часто трапляється на кришках для посуду, де їх можна розуміти як добрих і корисних охоронців їжи, що зберігається в середині (до речі, змій зображували на кришках не тільки трипільци: так у Яньшао –Китай також маємо цікаву кришку «гай» у вигляді антропоморфної голови з ріжками та зією на потилиці);

по-друге, зображення змій на стінках модельок жител свідчить про певне покровительство та захист тих, кто тут мешкає;

по-третє, образ змія часто супроводжує жіночі антропоморфні статуетки: так пара змій може бути зображена біля грудей – таке розміщення змія зному ж таки вказує на зв’язок цієї тварини з ідеєю родючості, адже “ жінка-молоко» та «змій – дощ» - семантичні синоніми, крім того, на ранньо-трипільських статуетках пару змій зображували на жівоті, де вони оберігали плід,виношуваний жінкою. Однак, на мою думку, скоріще трба говорити про користність змій, а не про їх доброту. У нас немає чітких уявлень про етичні погляди трипільців, і нам важко сказати, як розумілося співвідношення добро – зло в цій культурі.

Однак ми можемо однозначно стверджувати, що змій був пов'язаний з дощем та родючістю землі, тобто був пов’язаний з життєво важливими функціями природи і, отже, був корисною, сприятливою силою природи, без надання йому поки що негативного чи позитивного змісту.

Образ змія з’явився ще за доби палеоліту, а в землеробскому мистецтві неоліту він посів одне з центральних місць, навіть уже в раньому неоліті з’являються жертовники з двома зміїними головами, чари з рельєфним зображенням змія. І це природно, ажде для землеробського суспільства достатня кількість вологи є основою виживання, а змії пов’язані саме з періодом дощів (вони живуть біля води, а під час дощу найбільш активні).

Змій був тісно пов’язаний з культом Матері-Богині, про що свідчать чісленні зображення разом жіночих та зміїниї атрибутів. Змія уявляли посередником між землею, де він жив, та небом, звідки він викликав дощ, неначе висмоктуючи його з сосків Матері –Неба. Не випадково знаходимо зображення змія, що обвіває груди Богині в різних варіаціях у трипільській кераміці. Зв’язок змія з сферою небес зустрічаємо і в яншаоських розписах; прикладом може бути таке зображення на стінці яньшаоського горщика: реалістично зображений змій простягся вертикально, в горі торкаючись лінії неба, а хвостом упираючись в землю. Тут чітко проступає його функція медіатора між цими двома сферами.

Фото №2

Вертикальні лінії, іноді прямі або хвилясті, також означають дощ. Подавальница дощу -жіноча фігура з чашею на голові. Від її грудей вниз течуть потоки живильної вологи. Воді надається величезне значення як джерелу життя.

В гімнах Рігведи нерозривний зв’язок неба з водою виявляється втому, що син Адіти-Прародительки, Варуна, був не тільки богом неба, але і богом води. Вода об’єднувала небо з землею, давала життя землі. Потоки небесної живильної вологи – це потоки божествених вібрацій, що пронизують нас по милості Божественної Матері. (Фото № 2)

Жіноча скульптура висотою 1,5 м.- збільшена копія Трипільської пластики з врізним орнаментом з поселення Березівка Кіровоградської обл., вперше встановлена на даху Київського обласного археологічного музея в селі Трипілля, оновленого за концепцією архітектора А. Ігнащенка.

Автор Людмила Смолякова. Фото Юрій Тимочко

АРГУС - стоока потвора, яка сторожувала золоте руно. (Зерновик з колекції "ПЛАТАР").
Форма типова. Інтерес становить орнамент "Всевидяче око", складений з 20 "очей" (звідси і назва), які утворюють 5 вертикальних стовбців по 4 ока в кожному. Між "очима" на "пуповинах" розташовуються кола, які, очевидно, символізують повний місяць.
З нумерологічної точки зору, цикл утворений не традиційних числом 12, а 5 х 4 = 20. Клеймоподібний принцип замикання неба і землі, який іде від "типільної" схеми, розвивається по спіралі вгору, зліва направо (креслення). Починаючи з першої точки першого стовпчика, "очі" поступово зміщуються праворуч і вгору, закінчуючи свій шлях у крайній верхній точці останнього стовпчика. Таке п'ятикратне й спрямоване повторення дозволяє припустити в структурі орнаменту спіральне креслення календарної індукційної катушки і своєрідної "реактивної тяги", котра магічно штовхає посудино - космос.

Автор реконструкції - Смолякова Людмила, фото - Юрій Тимочко.

Грушоподібна посудина, прикрашена заглибленим орнаментом,

знайдена біля схилу Смородинської печери в Києві.

Смородинська печера у Києві пов’язана із знахідками старожитностей трипільської культури.

В Києві на південному схилі Смородинського яру печера була відома в місті ще у ХVIIIстолітті під назвою Змієва. Саме тут, за стародавними переказами, мешкав билиний

З м і й, переможений у двобої київським богатирем Добринею Микитичем.

Реконструкція Смолякової Людмили Фото Юрій Тимочко