Зібрання вишивок Жигомирського краєзнавчого музею сформувалося в період з 1911 по1948 рр. і становить 904 одиниці збереження. Щодо інтенсивності надход­жень, то найбільше їх надій­шло в 1911-1915 рр., в 1928 р. та 1943-44 рр.

Серед фундаторів відомі ді­ячі культури Волині, які багато доклали зусиль для поновлен­ня музейних фондів: В.Г.Крав­ченко, О.М.Кравченко, С.В.Бельський, М.Белонін, О.М.Бржозовський, П.М.Жолтовський, Н.К.Дмитрук та члени органі­зованого ним у с.Дідковичах на Коростенщині краєзнавчо­го гуртка учнів, учителів місце­вої школи, жителів навколиш­ніх сіл; працівники Бердичів­ського музею: П.В.Кондратюк, Б.В.Куткін, Є.І.Притула — зібрані ними зразки 1958 року було передано Житомирсько­му музеєві.

Ареал надходження виши­вок представляє північну час­тину Волинської губернії та Ко­вельський, Ізяславський, Во- лодимир-Волинський, Рівнен­ський, Овруцький, Житомирський, Новоград-Волинський, Старокостянтинівський повіти та згідно нинішнього територі­ально-адміністративного по­ділу Андрушівський, Коростен- ський, Олевський, Чуднівський, Любарський райони.

Окремо слід сказати про 128 одиниць малюнків виши­вок, виконаних Муляр В.О., Макарчук К.І., Лафаренко Н. М. під час етнографічних експе­дицій Бердичівського музею в 1942-1944 рр.

Як і в писанках, мальованках, у вишивках переважає квітково- рослинний орнамент, назви якого найдетальніше зафіксу­вали члени краєзнавчого гуртка з с.Дідковичів. Це "качурики"; "хміль"; "кучеряві кучерики, листочки"; "яблучка, листочки, гіллячки"; "яблучка і стовпчики"; "овеча стежечка"; "кривуля, дзвоники, листочки"; "окєничка, драбинки"; "в купки"; "гречка кругом, всередині раки", "гречка незашита"; "вітрак"; "косиці"; "сосонка"; "ціліпани"; "хміль"; "виноград"; "ружки"; "посере­дині букви і купки, по краях гречечка"; "п'явки"; "козачки, гречка" та інші.

Поряд з тим, серед багат­ства зібраних зразків вишивок колишньої Волинської губер­нії, вражають архаїстичністю вишивки з геометричним орна­ментом, які включають орнітоморфні, зооморфні та антро­поморфні елементи. Цей най- древніший тип орнаменту, ві­домий на території Європи уже в епоху палеоліту, нади­буємо на всіх континентах, в міс­цях існування людської циві­лізації. Деякі з його елементів були символами сонця, вогню, води, Великої Богині; вира­жали ідею зростання, розмно­ження тощо. Ці строгі мотиви, які нині глядач сприймає як абстрактно-геометричні й де­коративні, свого часу мали сим­волічно-магічне значення і су­часники розуміли їхній глибин­ний зміст.

Порівняно з іншими етно­графічними зонами України, по­ліська вишивка взагалі й Жи­томирського Полісся зокре­ма, як свідчать про те збере­жені в музеї зразки, наочно збе­регла архаїчні корені ритуально-побутового призначення і характер орнаментально-композиційного вирішення.

Вишивки виконано переваж­но на домотканих полотнах, а також тканинах мануфактур­ного виготовлення ручнопряденими лляними, шерстяними та фабричними нитками. Збе­режені зразки здебільшого яв­ляють собою фрагменти час­тин сорочок (манжети, маниш­ки, комірці, наплічники, рука­ви, підопліччя, подолки). Со­рочку в народному світосприй­манні розглядали як "двійника" людини, що її носила,тому здав­на оздоблювали магічними обереговими символами-знаками, використовуючи багат­ство різноманітних вишиваль­них технік. У музейному зібранні побачите найархаїчніші форми занизування (настилування, низинки), вишиті нит­ками червоного кольору з незначним вкрапленням чорного; а також взірці, в яких гармонійно поєднано кілька видів техніки: лічильна гладь, ретязь, пухлики; вирізування, мережка, со­лов'їні вічка; штапівка, гладь; вирізування, лічильна гладь, ретязь; хрестик, ретязь; строч­ка, хрестик.

На жаль, долі музейних пред­метів, які долі людей, що збира­ли, іноді складаються трагічно.

В деяких старих інвентарних книгах читаємо пізніші відмітки "замінено", "втрачено", а тра­пляються і такі записи: "БІ330, 23. Вишивка. Пазуха чоловічої сорочки. Орнамент геометрич­ний, фон заповнений широкою вишивкою". Запис перекреслено, стоїть печатка музею і резолюція: "Уничтожено как непредставляющий ценности. Узоре фашистской свастикой. 23.12.52"...

Та незважаючи на примхи ча­су, зібрані з усієї території ко­лишньої Волинської губернії зра­зки вишивок з колекції нашого музею переконливо свідчать про їх високий художній рівень, розкривають складність еволю­ції цього мистецтва впродовж не одного століття, вони є не тільки невичерпною криницею живо­творних ідей, а й феноменом, який на всіх етапах свого розвит­ку виголошував вічно живі, все­людські гуманістичні постулати, ставши вічним пам'ятником відо­мим та безіменним майстриням — щирим Берегиням усього су­щого на Землі.

 

Любов ГАРБУЗОВА,
завідуюча відділом етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею

---