Вітаємо!
Шановні відвідувачі!
На цьому сайті колективи ТОВ "Український Сувенір" та майстерні Український Одяг підготували добірку матеріалів про Українські Рушники. Ми намагатимемось регулярно поповнювати розділи з історії рушників, традицій, що пов'язані з цим унікальним для нашої країни оберегом. Також мі би хотіли запропонувати Вам фотогалерею сучасних та старовинних рушників, що було зібрано за довгі роки пошуку та відновлення мистецтва ткання та вишивання традиційних рушників.
Окремим розділом пропонуємо інформацію про Рушник Національної Єдності України, що сягає довжини у 9 метрів та вишивався на протязі 2 років. Участь у вишиванні цього оберега України прийняли понад 1300 вишивальниць з усіх регіонів України та діаспор США, Канади, Італії, Німеччини, Польщі та Румуніі.
Опубліковувач
Вишивки Полісся
Зібрання вишивок Жигомирського краєзнавчого музею сформувалося в період з 1911 по1948 рр. і становить 904 одиниці збереження. Щодо інтенсивності надходжень, то найбільше їх надійшло в 1911-1915 рр., в 1928 р. та 1943-44 рр.
Серед фундаторів відомі діячі культури Волині, які багато доклали зусиль для поновлення музейних фондів: В.Г.Кравченко, О.М.Кравченко, С.В.Бельський, М.Белонін, О.М.Бржозовський, П.М.Жолтовський, Н.К.Дмитрук та члени організованого ним у с.Дідковичах на Коростенщині краєзнавчого гуртка учнів, учителів місцевої школи, жителів навколишніх сіл; працівники Бердичівського музею: П.В.Кондратюк, Б.В.Куткін, Є.І.Притула — зібрані ними зразки 1958 року було передано Житомирському музеєві.
Ареал надходження вишивок представляє північну частину Волинської губернії та Ковельський, Ізяславський, Во- лодимир-Волинський, Рівненський, Овруцький, Житомирський, Новоград-Волинський, Старокостянтинівський повіти та згідно нинішнього територіально-адміністративного поділу Андрушівський, Коростен- ський, Олевський, Чуднівський, Любарський райони.
Окремо слід сказати про 128 одиниць малюнків вишивок, виконаних Муляр В.О., Макарчук К.І., Лафаренко Н. М. під час етнографічних експедицій Бердичівського музею в 1942-1944 рр.
Як і в писанках, мальованках, у вишивках переважає квітково- рослинний орнамент, назви якого найдетальніше зафіксували члени краєзнавчого гуртка з с.Дідковичів. Це "качурики"; "хміль"; "кучеряві кучерики, листочки"; "яблучка, листочки, гіллячки"; "яблучка і стовпчики"; "овеча стежечка"; "кривуля, дзвоники, листочки"; "окєничка, драбинки"; "в купки"; "гречка кругом, всередині раки", "гречка незашита"; "вітрак"; "косиці"; "сосонка"; "ціліпани"; "хміль"; "виноград"; "ружки"; "посередині букви і купки, по краях гречечка"; "п'явки"; "козачки, гречка" та інші.
Поряд з тим, серед багатства зібраних зразків вишивок колишньої Волинської губернії, вражають архаїстичністю вишивки з геометричним орнаментом, які включають орнітоморфні, зооморфні та антропоморфні елементи. Цей най- древніший тип орнаменту, відомий на території Європи уже в епоху палеоліту, надибуємо на всіх континентах, в місцях існування людської цивілізації. Деякі з його елементів були символами сонця, вогню, води, Великої Богині; виражали ідею зростання, розмноження тощо. Ці строгі мотиви, які нині глядач сприймає як абстрактно-геометричні й декоративні, свого часу мали символічно-магічне значення і сучасники розуміли їхній глибинний зміст.
Порівняно з іншими етнографічними зонами України, поліська вишивка взагалі й Житомирського Полісся зокрема, як свідчать про те збережені в музеї зразки, наочно зберегла архаїчні корені ритуально-побутового призначення і характер орнаментально-композиційного вирішення.
Вишивки виконано переважно на домотканих полотнах, а також тканинах мануфактурного виготовлення ручнопряденими лляними, шерстяними та фабричними нитками. Збережені зразки здебільшого являють собою фрагменти частин сорочок (манжети, манишки, комірці, наплічники, рукави, підопліччя, подолки). Сорочку в народному світосприйманні розглядали як "двійника" людини, що її носила,тому здавна оздоблювали магічними обереговими символами-знаками, використовуючи багатство різноманітних вишивальних технік. У музейному зібранні побачите найархаїчніші форми занизування (настилування, низинки), вишиті нитками червоного кольору з незначним вкрапленням чорного; а також взірці, в яких гармонійно поєднано кілька видів техніки: лічильна гладь, ретязь, пухлики; вирізування, мережка, солов'їні вічка; штапівка, гладь; вирізування, лічильна гладь, ретязь; хрестик, ретязь; строчка, хрестик.
На жаль, долі музейних предметів, які долі людей, що збирали, іноді складаються трагічно.
В деяких старих інвентарних книгах читаємо пізніші відмітки "замінено", "втрачено", а трапляються і такі записи: "БІ330, 23. Вишивка. Пазуха чоловічої сорочки. Орнамент геометричний, фон заповнений широкою вишивкою". Запис перекреслено, стоїть печатка музею і резолюція: "Уничтожено как непредставляющий ценности. Узоре фашистской свастикой. 23.12.52"...
Та незважаючи на примхи часу, зібрані з усієї території колишньої Волинської губернії зразки вишивок з колекції нашого музею переконливо свідчать про їх високий художній рівень, розкривають складність еволюції цього мистецтва впродовж не одного століття, вони є не тільки невичерпною криницею животворних ідей, а й феноменом, який на всіх етапах свого розвитку виголошував вічно живі, вселюдські гуманістичні постулати, ставши вічним пам'ятником відомим та безіменним майстриням — щирим Берегиням усього сущого на Землі.
Любов ГАРБУЗОВА,
завідуюча відділом етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею