Опубліковувач
«Повернутися
Відповідь на статтю у ЗМІ
„Рушник Національної Єдності" – це Рушник народу України
Прочитав статтю п.Прядка В. у журналі „Народне мистецтво" і засумнівався, що це писав п.Прядка. Пан Володимир напевно висловив би не тільки думку О. Теліженко, та і не писав би так необ'єктивно.
Почнемо по порядку. Ідея створення такого рушника можливо і не нова. Але, де і хто про неї раніше чув? Чому цю ідею п.Прядка, будучи головою НСМНМ України, не втілив у життя? Чому з 2005 р. Тамара Степаненко ходила з цією ідеєю і найшла конкретну підтримку тільки у представників ЗМІ, МЗС та майстрів - вишивальниць. Щодо вишивання обласних рушників ще у 2003 р., то є такий рушник, але ні у Кіровоградській області, а у Донецькій, а по прикладу „Рушника Національної Єдності" зараз вишивають багато рушників обласних та районних.
Тепер щодо „автора" рушника. Пане Володимире, якщо Ви ознайомитесь з паспортом „Рушника Національної Єдності", а це більше 300 сторінок, то Ви переконаєтесь, що автором „Рушника Національної Єдності" є народ України. Про це я вже писав та пояснював неодноразово, про це є на нашому сайті www.ukrsov.kiev.ua. Ви забуваєте про авторів полотна, ідеї „Рушника Національної Єдності", концепції, самої назви „Рушника Національної Єдності", технології фарбування ниток, 1299 майстринь-вишивальниць. А ще про те, що члени оргкомітету і, особливо Ю.Мельничук вносили свої пропозиції до композиції рушника. Це оформлено протоколом.
Так, О.Теліженко згідно договору виконала роботу по розробці композиції, картону за що їй сплачено 9300 грн. Але це не значить, що після цього Теліженко стала одноосібним (єдиноправним) автором і власником „Рушника Національної Єдності". Якби оргкомітет виконував усі забаганки п. Теліженко, то рушник уже був би додатком до якоїсь партії чи гілки влади, а швидше його небуло б взагалі.
Є концепція Акції „Рушник Національної Єдності", яку, до речі, підписала і О.Теліженко, де чітко записано право представників областей (регіонів) вносити пропозиції „стосовно варіантів орнаменту, фрагментів та конкретних деталей вишивки". Ці пропозиції і внесли не „деякі учасники виконання рушника", а не менш заслужені ніж О.Теліженко, фахівці Л.Пілюгіна, В. Штельмах, І.Смолякова, Л.Орел, В. Максим, С.Верговський, Х.Кіпчакова та інші. Усі без винятку пропозиції розглядались колегіально і рішення про внесення в композицію оформлялись відповідними документами, правда ці пропозиції не розглядала художня рада, яка так ні разу і не зібралась, але це питання до п. Теліженко та членів худради. Так, що на власний розсуд нічого з рушником не робили. А пропозиції кращих майстрів України ніяк не могли „знизити якість" „Рушника Національної Єдності".
Мрію чи ідею О.Теліженко про створення свого авторського рушника силами народу України та за чужі кошти, ніхто у О. Теліженко не забирав. Вона може це здійснити, але повинна знати, що на цьому гроші не заробиш і з допомогою рушника головою Національної спілки не станеш.
Що стосується презентації на якій проігнорували „автора", це мабуть п. Теліженко, то мене Ви біля Президента теж не бачили. Є Протокольна служба Президента, яка ці питання вирішує, а ще блюдолизи, які нікого не хотіли бачити біля Президента, щоб переконати його, що це вони зробили „Рушник Національної Єдності", який подарують Президенту та ще зроблять і Рушник діаспори. Про безкультур'я, Ви, п.Володимире, праві, але не суспільства, а безкультур'я окремих діячів. Сама акція „Рушник Національної Єдності" показала, яка висока культура у нашого суспільства. Наш народ зробив цей „шедевр", і не тільки зробив, а показав усьому світу який наш народ дружній, вміє творити не зважаючи на бідність, антагонізм між політичними силами та владою.
Нагадую, що було 50 колективних вишивань, брали у цьому участь десятки тисячі людей з усіх куточків України та чотирьох діаспор. Це люди різних національностей віросповідань та політичних поглядів і небуло ні одного конфлікту. Спроби О.Теліженко це влаштувати теж не мали успіху.
Пане Прядка, бажаючих бути одноосібним автором, власником і т.п. багато, але „Рушник Національної Єдності" має автора і власника це десятки мільйонів громадян України і українці закордоння. Інакше бути не могло, така була задумка автора ідеї Т.Степаненко. Як виконавчий директор акції я давав слово усім причетним до акції „Рушник Національної Єдності", що рушник нікому не продамо не подаруємо, і не буде у нього іншого автора-власника окрім нашого народу.
Виконавчий директор
Акції „Рушник Національної Єдності" М.Л. Степаненко
та українців усього світу
Прочитав статтю п.Прядка В. у журналі „Народне мистецтво" і засумнівався, що це писав п.Прядка. Пан Володимир напевно висловив би не тільки думку О. Теліженко, та і не писав би так необ'єктивно.
Почнемо по порядку. Ідея створення такого рушника можливо і не нова. Але, де і хто про неї раніше чув? Чому цю ідею п.Прядка, будучи головою НСМНМ України, не втілив у життя? Чому з 2005 р. Тамара Степаненко ходила з цією ідеєю і найшла конкретну підтримку тільки у представників ЗМІ, МЗС та майстрів - вишивальниць. Щодо вишивання обласних рушників ще у 2003 р., то є такий рушник, але ні у Кіровоградській області, а у Донецькій, а по прикладу „Рушника Національної Єдності" зараз вишивають багато рушників обласних та районних.
Тепер щодо „автора" рушника. Пане Володимире, якщо Ви ознайомитесь з паспортом „Рушника Національної Єдності", а це більше 300 сторінок, то Ви переконаєтесь, що автором „Рушника Національної Єдності" є народ України. Про це я вже писав та пояснював неодноразово, про це є на нашому сайті www.ukrsov.kiev.ua. Ви забуваєте про авторів полотна, ідеї „Рушника Національної Єдності", концепції, самої назви „Рушника Національної Єдності", технології фарбування ниток, 1299 майстринь-вишивальниць. А ще про те, що члени оргкомітету і, особливо Ю.Мельничук вносили свої пропозиції до композиції рушника. Це оформлено протоколом.
Так, О.Теліженко згідно договору виконала роботу по розробці композиції, картону за що їй сплачено 9300 грн. Але це не значить, що після цього Теліженко стала одноосібним (єдиноправним) автором і власником „Рушника Національної Єдності". Якби оргкомітет виконував усі забаганки п. Теліженко, то рушник уже був би додатком до якоїсь партії чи гілки влади, а швидше його небуло б взагалі.
Є концепція Акції „Рушник Національної Єдності", яку, до речі, підписала і О.Теліженко, де чітко записано право представників областей (регіонів) вносити пропозиції „стосовно варіантів орнаменту, фрагментів та конкретних деталей вишивки". Ці пропозиції і внесли не „деякі учасники виконання рушника", а не менш заслужені ніж О.Теліженко, фахівці Л.Пілюгіна, В. Штельмах, І.Смолякова, Л.Орел, В. Максим, С.Верговський, Х.Кіпчакова та інші. Усі без винятку пропозиції розглядались колегіально і рішення про внесення в композицію оформлялись відповідними документами, правда ці пропозиції не розглядала художня рада, яка так ні разу і не зібралась, але це питання до п. Теліженко та членів худради. Так, що на власний розсуд нічого з рушником не робили. А пропозиції кращих майстрів України ніяк не могли „знизити якість" „Рушника Національної Єдності".
Мрію чи ідею О.Теліженко про створення свого авторського рушника силами народу України та за чужі кошти, ніхто у О. Теліженко не забирав. Вона може це здійснити, але повинна знати, що на цьому гроші не заробиш і з допомогою рушника головою Національної спілки не станеш.
Що стосується презентації на якій проігнорували „автора", це мабуть п. Теліженко, то мене Ви біля Президента теж не бачили. Є Протокольна служба Президента, яка ці питання вирішує, а ще блюдолизи, які нікого не хотіли бачити біля Президента, щоб переконати його, що це вони зробили „Рушник Національної Єдності", який подарують Президенту та ще зроблять і Рушник діаспори. Про безкультур'я, Ви, п.Володимире, праві, але не суспільства, а безкультур'я окремих діячів. Сама акція „Рушник Національної Єдності" показала, яка висока культура у нашого суспільства. Наш народ зробив цей „шедевр", і не тільки зробив, а показав усьому світу який наш народ дружній, вміє творити не зважаючи на бідність, антагонізм між політичними силами та владою.
Нагадую, що було 50 колективних вишивань, брали у цьому участь десятки тисячі людей з усіх куточків України та чотирьох діаспор. Це люди різних національностей віросповідань та політичних поглядів і небуло ні одного конфлікту. Спроби О.Теліженко це влаштувати теж не мали успіху.
Пане Прядка, бажаючих бути одноосібним автором, власником і т.п. багато, але „Рушник Національної Єдності" має автора і власника це десятки мільйонів громадян України і українці закордоння. Інакше бути не могло, така була задумка автора ідеї Т.Степаненко. Як виконавчий директор акції я давав слово усім причетним до акції „Рушник Національної Єдності", що рушник нікому не продамо не подаруємо, і не буде у нього іншого автора-власника окрім нашого народу.
Виконавчий директор
Акції „Рушник Національної Єдності" М.Л. Степаненко