Вітаємо! Вітаємо!

Шановні відвідувачі!

На цьому сайті колективи ТОВ "Український Сувенір" та майстерні Український Одяг підготували добірку матеріалів про Українські Рушники. Ми намагатимемось регулярно поповнювати розділи з історії рушників, традицій, що пов'язані з цим унікальним для нашої країни оберегом. Також мі би хотіли запропонувати Вам фотогалерею сучасних та старовинних рушників, що було зібрано за довгі роки пошуку та відновлення мистецтва ткання та вишивання традиційних рушників.

 

 

Окремим розділом пропонуємо інформацію про Рушник Національної Єдності України, що сягає довжини у 9 метрів та вишивався на протязі 2 років. Участь у вишиванні цього оберега України прийняли понад 1300 вишивальниць з усіх регіонів України та діаспор США, Канади, Італії, Німеччини, Польщі та Румуніі.

Новини Новини

  • Записи

Опубліковувач Опубліковувач

Магічність української вишивки

Більшість людей, споглядаючи ви­шиті речі, відноситься до орнаментів, символів, знаків, як до оздоби. Висока декоративна роль народної вишивки безперечна. Проте джерелом, моти­вацією для нанесення орнаментів на одяг, рушники, хустки, обруси тощо з прадавніх часів була магічна функція, ко­тру несли на собі певні знаки.
Сукупність точок та ліній, котрі ство­рюють певні символи, порядок їх розта­шування, є певним кодом, ключем, з до­помогою якого наш видимий, фізичний, тривимірний світ співпрацює з невиди­мим, духовним (тонким), багатовимір­ним. У першу чергу це духи стихій — стихіалії, елементали, власне робота з якими і називається магією.

У давнину певна, високо розвинута в духовному та психічному плані частина людства (жерці, волхви, пророки та ін.) свідомо наносила знаки й символи на відповідних деталях одягу, тканинах інтер'єрного призначення. З допомогою цих знаків, життєвий простір навколо індивіда (його аура чи біополе), або простір помешкання структурувався у бажаний спосіб, щоб, як правило, захис­тити себе від злих сил, натомість запро­сивши до співпраці світлих, добрих духів. При цьому, звичайно, само собою було зрозумілим, що кожен індивід змалку, буквально з втіленням душі у фізичному світі, виховувався у дусі лю­бові до Природи, до основних її чоти­рьох складових — стихій вогню, повітря, води і землі. Ці стихії створюють світ ви­димих нам форм і мають також сим­волічний запис. Знак вогню — трикутник, повітря — коло, води — півмісяць, землі — квадрат. У вишивці ці символи допов­нюються та видозмінюються. Це наочно простежується на рушникових швах або заповненнях Київщини і Полтавщини, де кожен пелюсток квітки, листок вишива­ються різними знаками. "Коропова лус­ка", котра всуціль складається з трикут­ників, позначає на Древі Життя вогонь; "просо", або насипка — повітря, а також, можливо, космічний ефір, з якого поста­ють чотири формотворчі стихії. Вода по­значається, як правило, різноманітними хвильками, зигзагами, кривульками, а земля — чотирикутниками (ромби та квадрати). Дуже часто ці символи пе­реплітаються між собою, ілюструючи цим взаємопроникнення стихій, єдність чинників Життя.

До наших днів дійшов значний масив вербальної магії у замовляннях, закли­наннях, календарно-обрядових піснях, на котрі пересічна людина дивиться як на розваги та театральне видовище. Це призвело до того, що веснянки, котрі пробуджують духів весни, можуть вико­нуватися восени чи взимку... як кон­цертні номери. Немає розуміння, бо за­гублено знання про те, що цього робити ні в якому разі не слід. Усьому свій час і своє місце. А тоді ми починаємо дивува­тись, коли серед зими починається теп­ло. Що вже казати про вишивки, їх зміст. Лише невелика частина людей серцем, інтуїтивно розуміє ті давні розводи, мо­тиви, що збереглися подекуди у стар­ших людей та музейних зібраннях.
Існує велика кількість знаків та зна­кових систем, котрих окремі дослідники нараховують понад 120 (Аріель Голан), хоча зрозуміло, що ця цифра умовна. Ці знаки за своїм енергетичним по­тенціалом можна поділити на три групи — негативні, позитивні та нейтральні. Певна частина знаків, що уособлюють собою загалом космогонію, життєдайні для землян солярні знаки — восьмикутні зірки, восьмигранники, "восьмиріжки", променисті ромби тощо могли наноси­тися кожен окремо або в сукупності з іншими. Деякі знаки, як, наприклад, сва­стики та інші символи енергій значної сили, найчастіше вишивались у поєд­нанні з різними елементами, котрі згар- монізовують активну дію на людину та її оточення.
Найдавніші вишивки, особливо руш­ники, дуже часто містять у собі довільно розташовані знаки, символи по полю, створюючи, на перший погляд, аси­метрію, хаотичну композицію або повто­рюючи окремо певний елемент, не укла­даючи його в орнамент.

Рушники з двобічною симетрією, як, наприклад, Древо Життя, часто мають вишиті обабіч поодинокі елементи. Існу­ють рушники, у яких при однаковій ком­позиції кінці вишиті по-різному. Ці факти слугують нам за підтвердження того, що вишивка в першу чергу наносилась на полотно для магічної функції, а не для прикраси. Створення стрічкових, шахо­вих орнаментів, залежно від площини, на котру вони наносились, та призначення речі,— явище вторинне, коли певні сим­воли чи їх сукупність (рапорт) могли чер­гуватись довільну кількість разів. Таким чином, це робить вишитий виріб есте­тично гармонійним для сприйняття. Все це краса, тому магічна і декоративна функції вишивок завжди йдуть поряд.

У процесі еволюції цивілізації, коли відбувалось кілька хвиль втрати значення символів, все-таки знаки, орнаменти не зникали, а продовжували існувати на одязі та вжиткових речах завдяки народ­ним традиціям. Уже давно люди забули, що може конкретно означати певний знак чи загалом орнамент, але ще довго зали­шалась живучою інформація про те, для чого чи для кого потрібна певна вишивка (для дитини чи для дорослої людини; для чоловіка чи жінки; для родильного, весільного чи поховального обряду тощо).
В XX сторіччі відбулися швидкі і гло­бальні зміни в цивілізації, коли люди у більшості своїй розпрощалися із тра­диційним житлом та укладом життя, зруйнували світогляд та світосприйнят­тя. У зв'язку з цим і вишивка втратила в наш час свою магічну функцію, залишив­ши декор у вигляді троянд, лілей, ваз, барокових елементів ("брокарівські" ви­шивки). Такі орнаменти не характерні для нашого народу, та й щодо естетич­ного смаку варто відзначити його зане­пад, про що писав ще на початку століття професор Г.Павлуцький.
Проте у світі немає нічого випадково­го і один з його законів проголошує: "Ніщо з нічого не виникає і ніщо безслідно не зникає". Коли люди жили в гармонії з Природою, були залучені пра­цею до землі, води, безпосередньо вба­чаючи в них джерело свого життя, кон­тактуючи з різними духами та силами, то та ж вербальна і "графічна" магія були необхідними складовими частинами їх існування. Тепер, коли більшість людей мешкає в бетонних багатоквартирних домівках, не будучи причетною до без­посередньої роботи на землі, ясна річ, і потреба у нанесенні більшої частини ор­наментів на вжиткові речі відпадає. Од­нак як пісні, так і вишивки значною мірою злучені з українським річним ка­лендарно-обрядовим циклом. Більшість знаків, орнаментів української вишивки відображають культ землеробства, ро­дючості та плодючості, котрі необхідні були на відтинку багатотисячолітньої історії. Як приклад космічного знака ро­дючості можна навести популярне пере­плетіння ниток у ткацтві — "у кружку", котре являє собою решітку з дрібних ромбів. Таким способом орнаментували рядна, настильники, обруси, рушники. Значна частина вишитих геометричних орнаментів також має ромбічну конст­рукцію, "решітку". Це все мало під со­бою практичне підґрунтя, коли сім'ї були багатодітними, і щоб вижити роду, потрібно було підтримувати стабільно високу народжуваність. Зараз світ гу­бить цю потребу.
Однак на зламі епох Риб та Водолія, коли на Землі втілюється багато пред­ставників нової цивілізації, зростає вели­ка зацікавленість їх до семантики народ­ного мистецтва. Це проявляється у відродженні народних ремесел, про­мислів, перехід від накопичення речей та інформації, фактичного матеріалу до йо­го окультного осмислення. Екзотерична термінологія досить широко досліджена у народному мистецтві. Банк даних на­родного мистецтва невпинно просу­вається вперед до більш глибокого по­нятійного та езотеричного вивчення. Ад­же зараз нікого не можуть задовольнити назви на кшталт: "баранячі ріжки", "вовчі зуби" чи "котячі лапки". Морфологічна спорідненість, схожість з реальними час­тинами тварин, рослин чи певних пред­метів є явище пізніше в культурному плані. Воно є наслідком того забуття іс­тинного змісту, наповнення символів. Інтерес до читання орнаментів народно­го мистецтва зростає в силу того, що це дійсно "графічне космічне письмо", кот­ре містить глибинну інформацію про Ко­смос, його генезу. Інформація, котра "записана" на наших рушниках, сорочках відображає не стільки історію формуван­ня племен, етносів, що утворили ук­раїнський народ, скільки загалом плане­тарні та космічні прояви. Але це спонукає до комплексних досліджень давньої ма­теріальної культури фахівцями різного профілю, аби по-справжньому осмисли­ти багатющу спадщину наших предків.

О.Прусевич у 1916 році, досліджуючи народну вишивку на Поділлі, зафіксував деякі назви квадрата-ромба, а саме: "ба­рани" (с. П'ятківка Ольгопільського пов.), "баранячі роги" (с. Калюсик Ушицького пов.), "віконця" (с.Літинка Летичівського пов.). Аналогічні назви також у праці В.Гагенмейстера, але по­ходять вони з інших населених пунктів Поділля6. Цей ряд мож­на доповнити нашими польовими матеріалами: "жабки" (с. Більче-Золоте Борщівського р-ну), "жучки" (с. Бучая Ново- ушицького р-ну), "чортячі морди" (с. Бакота Ушицького р-ну), "шелюжки" (с. Дністрове Борщівського р-ну) і т.п. Та наведені назви, на жаль, майже випадкові, створені на візуальних асоціаціях. Деякі композиції внутрішнього простору ромбів у вишитих орнаментах, ідентичні з розписами писанок, килимів Поділля, не мають аналогів у інших регіонах України, за винят­ком прилеглих районів Буковини та Покуття.

Ромбічним узорам подільської вишивки властиве тонке відчуття ритму й точність композиційної побудови, яку підси­лює техніка виконання — низь та монохромне (чорне) і біхром- не (чорно-червоне) колірне вирішення. Мотиви здебільшого мають ланцюжкове з'єднання в прямих смугах. Залежно від то­го, де такий орнамент розміщений (на якій частині сорочки), він може бути замкнутий із обох сторін бордюрами (на устав­ках) чи відкритий (на рукаві, під уставками, довкола розрізу па­зухи). Найчастіші такі орнаменти на Вінниччині. Мають місце також композиції у вигляді сітки з ромбічною системою вузлів та з розчленованою комбінацією ромбічних модулів — у придністровських районах Вінниччини та Хмельниччини на ру­кавах та пазухах жіночих сорочок.
Привертає до себе увагу і поширений на всій території по­бутування архаїчної орнаментики з-подібний мотив. Варто на­голосити, що вишивали його лише на жіночих сорочках в Борщівському, Заліщицькому районах Тернопільщини. Оскільки зафіксовані народні назви "качуристе", "кучері", "вуж", "гесики" (Борщівський р-н), "гусениці" (с.Брага Кам'янець-Подільського р-ну), "качурики" (Тульчинський р-н), "кривулючка", "кривенька" (с.Возилів Бучацького р-ну), "ку­чері" (с.Стіна Томашпільського р-ну), "п'явки" (Тульчинський р-н) не дають інформації про символічне значення даного мо­тиву, скористаємося ретроспективним аналізом археологічно­го матеріалу. Подібний знак (і його графічний варіант) фігурує у пам'ятках усіх епох, починаючи з палеоліту, на кераміці куль­тури Трипілля, де такі знаки зображені поодинці чи попарно7. Найчастіше їх нанесено на жіночих статуетках; це зображення змії-вужа, якого трипільці вшановували як покровителя дому, посередника між небом і землею і пов'язували з богинею жіно­чої родючості6. Власне остання інтерпретація дещо пояснює народну назву згаданого мотиву — "вуж" (Борщівський р-н), поширеного у вишивці рукавів, уставок, пазухи жіночих соро­чок (Поділля).
Мотив дуже давній. У нас немає прямих свідчень, що його зображення є безпосередніми символами-оберегами. Зафік­совані теперішні народні назви відтворюють лише зовнішньо- декоративний образ, але в тому, що цей знак архаїчний і має певний магічний зміст, сумнівів немає. Він вичленений і вираз­но "прочитується", не губиться в багаторазовому повторенні орнаментальної побудови.
Мотив хреста у різних модифікаціях досить поширений в українській народній вишивці. Проте хрест із гачками, або, як його називають, свастика, характеризує саме орнаментику ви­шивки південно-східних районів Поділля, частково Прикарпат­тя і Карпат. С. Маковський, описуючи вишивку карпатської зо­ни, згадує про свастику під назвою "трубки"9.
Мотив, утворений, здавалося б, із простого перехрещення прямих, не можна вважати за звичайну гру ліній. Надто вже во­ни характерні, щоб їх було складено випадково.

На території сучасної України різні варіанти композицій, у яких фігурує графема перехрещених ліній, проявилися в епоху палеоліту10, а чітко виражене свастичне зображення — в епоху енеоліту та бронзи11. В узорах подільської вишивки знаходимо прямий і нахилений хрести із прямих ліній та різні його мо­дифікації. Наприклад, "хрест клиноватий" — хрестоподібна ро­зетка, складена з п'яти квадратів. "Подільська свастика" — це, власне, розетка. Центральним елементом її є ромб, з кутів якого назовні відходять гачки, загнуті в одному напрямку: пра­воруч або ліворуч.

Хрести у різному графічному вираженні належать до най­давніших магічних символів людства, пов'язаних із космічною семантикою культу вогню і сонця12. Про солярне значення сва­стики й хреста свідчать деякі графічні композиції, у яких ці мо­тиви вміщені в коло, а у вишивці — в квадрат чи ромб. Відомі й інші значення цієї графеми. Скандинави свастику називали молотом Тора — бога блискавки і вогню13.
На жаль, з'ясувати семантику хреста у вишитих орнамен­тах Поділля через народні назви нині неможливо. "Ріжкатий", "ріжки" (Тростянецький р-н), "купчаки" (Муровано-Кури- ловецький р-н), "раки" (Кам'янець-Подільський р-н), "хрести­ки" (Борщівський р-н) — назви, які виникали вже в пізніші ча­си на ґрунті випадкових асоціацій. Аналіз геометричного орна­менту показав, що на досліджуваній території побутували два види композицій із хрестами-свастиками. В окремих випадках цей знак виступає як розетка в стрічковій прямолінійній компо­зиції із суцільною чи розчленованою комбінацією з'єднання мотивів. У таких орнаментах хрест-свастика здебільшого збігається з рапортом чи модулем, несе основне художнє на­вантаження, виділяється на полотні просторово за рахунок не- зашитого тла або ж рамки. Як правило, в таких композиціях практично відсутні дрібні елементи, якими заповнювали простір довкола орнаментальної смуги, а бордюри скомпоно­вані з півсвастик. Подекуди на Вінниччині трапляються узори з діагональною сіткою прямого контуру без обрамлення, у клітинки якої вписані хрести-свастики. Варто наголосити на оригінальному способі ритмічного чергування чорного й черво­ного кольорів у квадратному чи шаховому порядку, що харак- і терні для свастичних орнаментів Вінниччини. Подібне колірне вирішення є й у синьо-чорних узорах Бойківщини. Інакший ха-| рактер мають композиції, що ґрунтуються на бордюрній побу­дові рисунка. Орнамент всередині смуги укладений за принци­пом бінарності. Хрест у ньому рівномірно чергується з іншим мотивом — наприклад, ромбом, і мотив хреста виступає як другорядний елемент рапорту "хрест-ромб". В таких компо­зиціях присутній простий, здебільшого нахилений хрест і відсутня свастика. їх колірне вирішення буває як біхромного, так і поліхромного звучання у вишивці одягу й хатніх тканин.
Помітну роль у пантеоні архаїчних мотивів-символів поділь­ської вишивки відіграє графема "ріг" (барана, бика, оленя то­що), що своїм генетичним корінням сягає у світ палеолітичної людини, де домінувала мисливська магія14.

Графічне зображення "ріг" присутнє в геометричній орна­ментиці української вишивки в усіх історико-етнографічних регіонах. Подільській вишивці властиве розкішне розмаїття ва­ріантів цього знака, аналоги якого подибуємо хіба що в сусідньому Прикарпатті. На жаль, відсутність зразків вишивки з минулих епох (найдавніші подільські вишивки датуються се­рединою XIX ст.) не дає змоги побудувати послідовність даних, пов'язаних у часі і просторі. Щоб з'ясувати генетичну спорід­неність графічних знаків, зокрема у вишивці, доводиться звер­татися (на підставі схожості) до археологічних матеріалів.

Орнаменти трипільського посуду та пластики, як відомо, включають зображення сонця з променями, нахилених хрестів і знаків у вигляді "рога бика"16. Розміщення останніх на жіночих статуетках позначало віру трипільців у запліднюючу силу сон- ця-бика, що ллється з неба на землю. Більшість учених вважає, що це стародавній культовий знак. Найпоширеніші назви зга­даного мотиву в українській вишивці, зокрема на Поділлі, — "баранячі роги", "баранчики", "барани", "роги" і т.п. — можли­во, несуть у собі відгомін світоглядних уявлень наших предків. Геометричні узори, складені з рогоподібних мотивів, вишива­ли, як правило, в бордюрах, якими обрамляли основну, цент­ральну композицію. "Баранячі роги", "ріжки", з яких укладали­ся бордюри, є частинами основних мотивів з центральної ор­наментальної смуги — різними модифікаціями ромбів із гачка­ми та свастик. Такі узори побутують на всій території півден­ного пограниччя Поділля; аналоги їм знаходимо у вишивці на­родів Середземномор'я.
Присутність оглянутих архаїчних мотивів у орнаментах ви­шивки подільського регіону засвідчує їх загальноукраїнський характер, розкриває залежність вишивки в усій її багатогран­ності від складної історичної взаємодії недотичних ареалів ук­раїнського світу.