Вітаємо! Вітаємо!

Шановні відвідувачі!

На цьому сайті колективи ТОВ "Український Сувенір" та майстерні Український Одяг підготували добірку матеріалів про Українські Рушники. Ми намагатимемось регулярно поповнювати розділи з історії рушників, традицій, що пов'язані з цим унікальним для нашої країни оберегом. Також мі би хотіли запропонувати Вам фотогалерею сучасних та старовинних рушників, що було зібрано за довгі роки пошуку та відновлення мистецтва ткання та вишивання традиційних рушників.

 

 

Окремим розділом пропонуємо інформацію про Рушник Національної Єдності України, що сягає довжини у 9 метрів та вишивався на протязі 2 років. Участь у вишиванні цього оберега України прийняли понад 1300 вишивальниць з усіх регіонів України та діаспор США, Канади, Італії, Німеччини, Польщі та Румуніі.

Новини Новини

  • Записи

Опубліковувач Опубліковувач

Вишивки Полісся

Зібрання вишивок Жигомирського краєзнавчого музею сформувалося в період з 1911 по1948 рр. і становить 904 одиниці збереження. Щодо інтенсивності надход­жень, то найбільше їх надій­шло в 1911-1915 рр., в 1928 р. та 1943-44 рр.

Серед фундаторів відомі ді­ячі культури Волині, які багато доклали зусиль для поновлен­ня музейних фондів: В.Г.Крав­ченко, О.М.Кравченко, С.В.Бельський, М.Белонін, О.М.Бржозовський, П.М.Жолтовський, Н.К.Дмитрук та члени органі­зованого ним у с.Дідковичах на Коростенщині краєзнавчо­го гуртка учнів, учителів місце­вої школи, жителів навколиш­ніх сіл; працівники Бердичів­ського музею: П.В.Кондратюк, Б.В.Куткін, Є.І.Притула — зібрані ними зразки 1958 року було передано Житомирсько­му музеєві.

Ареал надходження виши­вок представляє північну час­тину Волинської губернії та Ко­вельський, Ізяславський, Во- лодимир-Волинський, Рівнен­ський, Овруцький, Житомирський, Новоград-Волинський, Старокостянтинівський повіти та згідно нинішнього територі­ально-адміністративного по­ділу Андрушівський, Коростен- ський, Олевський, Чуднівський, Любарський райони.

Окремо слід сказати про 128 одиниць малюнків виши­вок, виконаних Муляр В.О., Макарчук К.І., Лафаренко Н. М. під час етнографічних експе­дицій Бердичівського музею в 1942-1944 рр.

Як і в писанках, мальованках, у вишивках переважає квітково- рослинний орнамент, назви якого найдетальніше зафіксу­вали члени краєзнавчого гуртка з с.Дідковичів. Це "качурики"; "хміль"; "кучеряві кучерики, листочки"; "яблучка, листочки, гіллячки"; "яблучка і стовпчики"; "овеча стежечка"; "кривуля, дзвоники, листочки"; "окєничка, драбинки"; "в купки"; "гречка кругом, всередині раки", "гречка незашита"; "вітрак"; "косиці"; "сосонка"; "ціліпани"; "хміль"; "виноград"; "ружки"; "посере­дині букви і купки, по краях гречечка"; "п'явки"; "козачки, гречка" та інші.

Поряд з тим, серед багат­ства зібраних зразків вишивок колишньої Волинської губер­нії, вражають архаїстичністю вишивки з геометричним орна­ментом, які включають орнітоморфні, зооморфні та антро­поморфні елементи. Цей най- древніший тип орнаменту, ві­домий на території Європи уже в епоху палеоліту, нади­буємо на всіх континентах, в міс­цях існування людської циві­лізації. Деякі з його елементів були символами сонця, вогню, води, Великої Богині; вира­жали ідею зростання, розмно­ження тощо. Ці строгі мотиви, які нині глядач сприймає як абстрактно-геометричні й де­коративні, свого часу мали сим­волічно-магічне значення і су­часники розуміли їхній глибин­ний зміст.

Порівняно з іншими етно­графічними зонами України, по­ліська вишивка взагалі й Жи­томирського Полісся зокре­ма, як свідчать про те збере­жені в музеї зразки, наочно збе­регла архаїчні корені ритуально-побутового призначення і характер орнаментально-композиційного вирішення.

Вишивки виконано переваж­но на домотканих полотнах, а також тканинах мануфактур­ного виготовлення ручнопряденими лляними, шерстяними та фабричними нитками. Збе­режені зразки здебільшого яв­ляють собою фрагменти час­тин сорочок (манжети, маниш­ки, комірці, наплічники, рука­ви, підопліччя, подолки). Со­рочку в народному світосприй­манні розглядали як "двійника" людини, що її носила,тому здав­на оздоблювали магічними обереговими символами-знаками, використовуючи багат­ство різноманітних вишиваль­них технік. У музейному зібранні побачите найархаїчніші форми занизування (настилування, низинки), вишиті нит­ками червоного кольору з незначним вкрапленням чорного; а також взірці, в яких гармонійно поєднано кілька видів техніки: лічильна гладь, ретязь, пухлики; вирізування, мережка, со­лов'їні вічка; штапівка, гладь; вирізування, лічильна гладь, ретязь; хрестик, ретязь; строч­ка, хрестик.

На жаль, долі музейних пред­метів, які долі людей, що збира­ли, іноді складаються трагічно.

В деяких старих інвентарних книгах читаємо пізніші відмітки "замінено", "втрачено", а тра­пляються і такі записи: "БІ330, 23. Вишивка. Пазуха чоловічої сорочки. Орнамент геометрич­ний, фон заповнений широкою вишивкою". Запис перекреслено, стоїть печатка музею і резолюція: "Уничтожено как непредставляющий ценности. Узоре фашистской свастикой. 23.12.52"...

Та незважаючи на примхи ча­су, зібрані з усієї території ко­лишньої Волинської губернії зра­зки вишивок з колекції нашого музею переконливо свідчать про їх високий художній рівень, розкривають складність еволю­ції цього мистецтва впродовж не одного століття, вони є не тільки невичерпною криницею живо­творних ідей, а й феноменом, який на всіх етапах свого розвит­ку виголошував вічно живі, все­людські гуманістичні постулати, ставши вічним пам'ятником відо­мим та безіменним майстриням — щирим Берегиням усього су­щого на Землі.

 

Кінець XIX ст. - поч. XX ст. Овруцький пов. Кінець XIX ст. Овруцький пов. Кінець XIX ст. - поч. XX ст. Овруцький пов. Кінець XIX ст. - поч. XX ст. Овруцький пов. Поч. XX ст. Овруцький пов. с. Шоломки

Любов ГАРБУЗОВА,
завідуюча відділом етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею